Спаржу садять навесні кореневищами в траншеї глибиною 20–25 см. Перші два роки не зрізають нічого, на третій рік збирають лише 2–3 тижні, а з четвертого зріз триває 6–8 тижнів і закінчується в середині або наприкінці червня.

Плантація стоїть на одному місці 10–15 років. Тому найдорожче коштують помилки першого сезону: невдала ділянка і пирій, не вибраний до посадки. Виправити їх у вже закладених рядах майже неможливо.

Ділянка і підготовка

Спаржі потрібен легкий, пухкий ґрунт: супісок або легкий суглинок, який швидко прогрівається навесні. Кислотність тримають у межах pH 6,5–7,5, ґрунтові води мають лежати глибше 1–1,5 м. На важкій глині й у низинах, де навесні стоїть вода, кореневища загнивають уже в першу зиму. Якщо навесні на ділянці довго не просихають калюжі, під спаржу вона не годиться.

Готують ділянку за сезон до посадки. Спершу вибирають кореневищні бур'яни, пирій та осот, до останнього шматка: спаржа росте повільно, і перші два роки молоді рослини програють конкуренцію будь-якому бур'яну. Потім ділянку глибоко орють або перекопують на 30–35 см і вносять органіку, орієнтовно 5–10 кг перегною на квадратний метр залежно від родючості ґрунту.

На Поліссі дерново-підзолисті ґрунти часто кислі, і без вапнування спаржа там росте тонкими пагонами. Вапно вносять восени за рік до посадки, дозу розраховують за аналізом ґрунту. На чорноземах Лісостепу і Степу вапнування здебільшого не потрібне.

Добре, якщо рік перед посадкою ділянка стоїть під просапною культурою або чистим паром. Тоді бур'яни, які проросли з насіння, знищують ще до того, як у землі з'являться кореневища спаржі.

Посадка кореневищ

Садять однорічні кореневища. Добре кореневище має 8–10 і більше бруньок у центрі та товсті м'ясисті корені, пружні на дотик. Корені, що продавлюються пальцем, з темними плямами чи неприємним запахом, означають гниль, таке кореневище не приживеться.

Строк посадки квітень і травень, коли ґрунт на глибині 10 см прогрівся до +8…+10 °C. У Степу це зазвичай середина квітня, на Поліссі кінець квітня або травень.

Траншею копають завширшки 30–40 см і завглибшки 20–25 см, під білу спаржу на 5 см глибше. На дно насипають горбик з родючої землі з перегноєм, ставлять на нього кореневище і розкладають корені «павуком» на всі боки. Зверху бруньки присипають лише на 5–7 см. Решту траншеї засипають поступово протягом літа, у міру того як пагони піднімаються над землею. Якщо засипати все одразу, слабкі пагони першого року не пробиваються крізь 20 см ґрунту.

Схема посадки: 25–35 см між рослинами в ряду і 1,2–1,5 м між рядами. Широке міжряддя здається марнотратством на першому році, але воно потрібне для двох речей. По-перше, там проходить культиватор чи мінітрактор. По-друге, під білу спаржу з міжрядь згортають землю на гребені.

Перші два роки і перший урожай

На першому і другому році спаржу не зрізають зовсім. Усі пагони лишають розростатися в зелені ажурні стебла, схожі на папороть, і саме вони наповнюють кореневище запасом на майбутні врожаї. Кожен зрізаний у ці роки пагін означає слабше кореневище і тонші пагони на кілька сезонів уперед.

Найважливіша робота в ці роки прополювання, решта догляду йде за ним. Поливають у посуху, коли верхні 10–15 см ґрунту пересохли, бо молоде коріння ще не дістає до глибокої вологи. Підживлюють навесні і після середини літа, азот дають тільки в першій половині сезону.

Восени, коли стебла пожовкнуть і полягають, їх скошують біля землі і виносять з ділянки. Ряди мульчують перегноєм або компостом шаром 5–8 см, на Поліссі мульча ще й утеплює кореневища.

На третій рік зріз триває лише 2–3 тижні. З четвертого року збирають 6–8 тижнів і закінчують у середині або наприкінці червня. Після цього пагони лишають рости: за літо рослина відновлює запас, з якого наступної весни піде врожай.

Зелену спаржу зрізають, коли пагін досяг 18–22 см, на рівні землі або трохи нижче. У теплу погоду пагони ростуть так швидко, що плантацію обходять щодня. Білу спаржу зрізають, поки вона ще під землею: щойно верхівка підняла або тріснула поверхню гребеня, землю біля пагона розгортають і зрізають його спеціальним ножем біля основи, а ямку засипають і загладжують.

Зріла плантація дає орієнтовно 30–50 кг пагонів із сотки, точна цифра залежить від ґрунту, догляду і віку рослин.

Площа, гребені і техніка

Вибір між зеленою і білою спаржею визначає обсяг роботи на всі роки. Зелена росте на рівних рядах, гребенів не потребує і для себе на 1–2 сотках найпростіша. Біла вимагає пухкого піщаного чи супіщаного ґрунту: у важкому суглинку пагони під гребенем викривлюються і ламаються. На продаж гребені часто вкривають чорною плівкою, під нею верхівки не рожевіють від світла, а земля прогрівається швидше і зріз починається раніше.

Під білу спаржу щовесни над рядами насипають гребені заввишки 25–30 см, а після завершення зрізу їх розгортають. На 1–2 сотках це кілька вечорів з лопатою. На 10 сотках і більше вручну вже виходять тижні роботи, до того ж у той самий час, коли треба садити город.

Перші роки бур'яни в міжряддях знищують 4–6 разів за сезон. Коли стебла спаржі зімкнуться, міжряддя затіняються і обробок стає менше.

До 10 соток вистачає мотоблока з окучником і культиватором. На 20–50 сотках, та ще й на суглинку, гребені на кожне міжряддя за день нарізає мінітрактор на 20–24 к.с. з гребенеутворювачем або дисковим окучником, той самий трактор влітку тягне культиватор. Перед закладкою плантації має сенс ознайомитися з каталогом машин на 20–24 к.с. і звірити ширину їхньої колії з міжряддям 1,4–1,5 м, бо міжряддя підганяють під колію. Колеса мають іти посередині міжрядь, не заходячи на гребінь, а висота під мостами має бути більшою за 25–30 см гребеня, якщо трактор проходить над рядом.

Тому схему посадки вирішують до першого кореневища. Посаджені на 1,2 м ряди вже не розсунути під трактор із колією 1,4 м, і всю плантацію доведеться обробляти мотоблоком ще 10–15 років.

Помилки на спаржевій плантації

• Зрізати пагони на першому-другому році «на пробу». Кореневище не встигає набрати запас, і плантація слабне на роки.
• Тягнути зріз до липня. Рослина не встигає відновитися за залишок літа, наступної весни пагони тонші й рідші.
• Садити на ділянку, де лишився пирій. Його кореневища переплітаються з кореневищами спаржі, і вибрати їх без пошкодження плантації вже не вийде.
• Садити густіше за 25 см у ряду. Рослини заважають одна одній, і пагони дрібнішають з кожним роком.
• Лишати на зиму стебла з рудими чи чорними пустулами іржі. Спори зимують на рештках і навесні заражають молоді пагони.

Перед першим зрізом на третій рік подивіться на товщину пагонів. Якщо більшість із них товща за олівець, плантація готова до повних 2–3 тижнів зрізу. Якщо пагони тонкі, як соломинка, зріз скорочують до тижня або пропускають ще рік: так кореневище наздожене відставання без втрат на наступні сезони.